Найдавніші галактики збирали більшість своїх зір надзвичайно швидко — за десятки мільйонів років, а не сотні. До такого висновку прийшла команда, що моделювала історію зореутворення від космічного світанку до кінця епохи реіонізації.
Дослідники поєднали два інструменти. Перший — набір симуляцій GUREFT, які відстежують, як зростало гало темної матерії (невидимі згустки речовини, у яких формуються галактики). Другий — напіваналітична модель Santa Cruz, що описує, як усередині цих гало народжуються зорі. Разом вони дозволяють простежити долю окремих галактик від z близько 14 до z близько 6.
У середньому темп зореутворення в галактиках усіх мас зростав рівномірно й швидко. Але окремі галактики показали різноманітні сценарії: спалахи народження зір і короткі паузи (так зване міні-згасання). Це збігається з тим, що астрономи бачать у спостереженнях.
Ключові цифри стосуються часу формування зір. Для галактик при z понад 12 половина зір утворювалася менш ніж за 30 мільйонів років, а 90% — менш ніж за 70 мільйонів. Це у 3–4 рази швидше, ніж у схожих галактик наприкінці епохи реіонізації, при z близько 6.
Наслідок практичний. Зоряне населення надранніх галактик складається переважно з молодих зір. Тому, щоб правильно тлумачити знімки James Webb, потрібно ретельно моделювати саме молоді зорі — інакше оцінки маси й віку галактик будуть хибними.